
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
Олег Соловей: «Читання книжок – праця значно приємніша, ніж їх написання»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник, літературний критик Олег Соловей.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
Читаю традиційно багато. Я не вмію не читати. До того ж, читання книжок - праця значно приємніша, ніж їх написання. Зрештою, це ще до мене встиг відкрити й озвучити у своєму дебютному романі Мішель Уельбек. До речі, прочитав його найновіший роман «Мапа і територія». Ґонкурівський роман письменника, як і обіцяла французька критика, - виявився цілком на рівні. Задоволення вистачило на декілька вечорів. Нещодавно я хворів три доби і вирішив почитати щось із-поза меж українського світу. Не вагаючись, узяв із полиці два романи Чарльза Буковські, мої улюблені, - «Голівуд» і «Жінки». Перечитав їх із задоволенням і вкотре переконався, що з Буковські усе гаразд, як і в давніші часи. У нас до сьогодні немає такого письменника. Втім, це не є проблема, - адже можна читати безпосередньо й самого Буковські. Перечитав також фантастично комфортну збірку новель Василя Портяка «У снігах», яка хоч і видана ще 2006-го року, але помітного розголосу серед нашої публіки так і не зазнала. І це - прикро, це - дико та незбагненно. Поготів, авторові за неї не надали Шевченківську премію. А мали б надати. Портяк-новеліст - явище в сучасній українській прозі, без перебільшення, безпрецедентне та одноразове (неповторне, існуюче лише в одному примірнику). Мене найбільше вражає його здатність піднятись на високості вселюдського, гуманістичного, християнського розуміння найскладніших речей. Пишучи про бойовиків УПА, Портяк не опускається (навіть анітрохи не рухається в цьому напрямку) до рівня банальної і тупої «стрілялки», як це можна було побачити у випадку з романом В.Шкляра «Залишенець». Світ Портяка не є чорно-білим, хоча суто мистецьки беручи, ці фарби є визначальними в книзі. Але художній світ Портяка - переконливо-гуманістичний, у нього навіть ворог здатний виявити людяність, рятуючи родину вбитого українського партизана («Перед косовицею»). Герої Портяка здатні помолитися і за своїх, і навіть за загиблого солдата окупаційної армії («Гуцульський рік»). А вже про людські почуття, що їх проносять крізь усе життя («У снігах»), здатний на такому ж рівні говорити у своїх віршах і поемах хіба що інший гуцул, Василь Герасим´юк.
Перечитав також давніші збірки поезій Маріанни Кіяновської та Богдани Матіяш, бо давно вже збираюся їх відрецензувати. Б.Матіяш відкрила в українській поезії якісно нову манеру говорити, а М.Кіяновська - в принципі, є найсильнішою українською поеткою нашого часу. Це - факт, от лише ніяк не зберуся про це поговорити й викласти своє бачення цього феномену, - настільки її письмо є філігранним, інтелектуальним, а водночас емоційним і по-християнськи обумовленим і зрозумілим для будь-якого читача. Думаю, обома поетками керують важко стравні порції болю, - людського або і жіночого теж. У хороші вірші завше доводиться інвестувати чимало власного болю, я в цьому переконаний. Однієї техніки тут не вистачить, треба час від часу намотувати на руку власні криваві тельбухи, а звідси - крик і стогін, але і якісні вірші, на щастя, також.
З величезним задоволенням прочитав нову збірку поезій Тараса Федюка «Хуга». Його поезія й надалі залишається на найвищому формальному та змістовому рівнях; із ним і помислиш, і відпочинеш, і втішишся... Рідкісний випадок. На жаль, давненько вже не видно нової збірки Василя Герасим´юка. Але, сподіваюсь, він пише й невдовзі щось таки видасть на радість своїм читачам. Із зовсім уже нового прочитав роман Романа Черковського «Таксист» і книгу спогадів про Олеся Ульяненка «У знятому на плівку дні». Сподіваюся відрецензувати ці книги найближчим часом. Книга про О.Ульяненка має чимало вразливих місць, але все одно - вона потрібна й для багатьох буде пізнавальною та корисною. Роман Р.Черковського є типовим соціяльно-психологічним твором, у якому чимало критики нашого суспільства, дещиця цинізму та інших прикмет нашого часу. Єдине, чого ще бракує цьому романістові, - це стилістичного куражу та стильової легкости, але до цих якостей письменники іноді йдуть роками, час у Романа ще є. З наукових праць згадаю нещодавно прочитану книгу історико-літературних статей Тараса Салиги «Екслібриси Евтерпи». Знаний львівський науковець пропонує читачеві фаховий, але надзвичайно комфортний і читабельний текст. У епіцентрі роздумів і пошуків ученого знаходяться персоналії, завдяки яким міцнішала та мужніла українська модерна культура. При цьому Т.Салига часто звертається до маловідомих постатей, таких як Лавро Миронюк, Володимир Янів, Марко Боєслав. Зрештою, для багатьох теперішніх читачів навіть імена Василя Хмелюка та Вадима Лесича можуть виявитися екзотичними та незнаними. Ця книга - приклад того, як має виглядати сучасна історико-літературна праця: вона є доступною для більшости, але не є примітивною; вона є цілком науковою, але без надмірної філологічної еквілібристики. Рекомендую до читання всім, хто цікавиться модерністичною українською літературою. Молоді ж науковці можуть на цьому прикладі багато чому навчитися. Хочу також згадати збірку літературно-критичних матеріялів Людмили Скорини «Мистецтво складати пазли». Її рецензії добре відомі читачам «Буквоїду», тож додаткової реклями не потребують.
- Як обираєте книжки для читання?
Ніколи не замислювався над цим питанням, якщо чесно. До певної міри орієнтуюся на розголос довкола книжок-новинок, але передовсім відстежую появу нових книжок уже відомих мені авторів. Є ряд письменників, книги яких я читатиму завжди. Можна називати це любов´ю, вірністю, але я б говорив про деяку послідовність - свою та їхню. У цьому списку - якісні вітчизняні автори, тому вони апріорі не здатні мене підвести, знизити планку якости, розчарувати тощо. Це Т.Федюк, П.Вольвач, В.Портяк, І.Андрусяк, М.Кіяновська, В.Герасим´юк, С.Процюк, Л.Кононович, С.Жадан, Ю.Іздрик, Олексій Росич, Б.Матіяш, А.Дністровий, Е.Андієвська та багато інших. Читати, на щастя, є кого. Не говорячи вже про зарубіжних (передовсім, французьких) авторів. Але водночас, неймовірно радію, відкриваючи для себе когось із молодих або невідомих широкому загалові, приміром, поета Костянтина Мордатенка, про феномен якого мрію колись написати хоча б невеличку статтю. Також неабияким одкровенням для мене виявилась творчість Аніфатія Свиридюка, поета, якого я до недавнього часу чомусь не знав... Отримав від Інги Кейван книгу його вибраних поезій «Перетин яблука», а відтак, - насолоджуюсь якісною лірикою.
- Що можете порадити для читання іншим?
Радити книги до читання, - сьогодні справа, мабуть, невдячна. Поготів, що аґресивна рекляма від видавців масліту або волонтерів лібералізму на кшталт А.Кокотюхи, - наразі цілком боєздатна, а тому спроможна заперечити все, що я би хотів сказати людям. Воювати проти цієї системи, - справа безперспективна. Я дуже добре це усвідомлюю. У них - гроші, медія, зокрема й електронні ресурси. Усе буде так, як захочуть вони. Хоча, і за цих жахливих умов, цілком можливе існування невеличкої, але цілком притомної спільноти читачів-партизанів, які ніколи не стануть прислухатися до реклями книжок вартістю 10 гривень, натомість будуть шукати якісну українську книгу. Сподіваюся, такі читачі не пропустять появу нової збірки Т.Федюка чи переклад нової книги М.Уельбека. Таким читачам я побажав би й надалі з гідністю утримувати свій останній рубіж оборони проти лібералізму й шукати та всіляко підтримувати останніх із могікан, - письменників, які пишуть не заради грошей, а задля збереження та примноження культури у цьому, загидженому лібералами світі, а значить, - і для розумного вдумливого читача, - саме для нього. Варто також пам´ятати про клясику - перечитувати доступних і давно відомих авторів, як Т.Шевченко, Панас Мирний, І.Франко, В.Стефаник, А.Тесленко, М.Хвильовий, В.Сосюра, М.Бажан, П.Тичина, М.Семенко, В.Домонтович, Гр. Тютюнник, В.Стус... але також і тих, хто лише на підході, як от Ґео Шкурупій, том «Вибраних творів» якого має з´явитися в цьому році у видавництві «Смолоскип» і викликати правдивий фурор у читацьких колах...
Додаткові матеріали
- Ірина Славінська: «Літо - це привід надолужити те, що не встигли прочитати протягом року»
- Юлія Марищук: «Щодня перечитую дуже багато поезії»
- Володимир Сапон: «Влітку читайте «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека або гуморески «з хутора Мозамбік» Євгена Дударя, а восени — щось серйозніше…»
- Іван Семесюк: Можу порадити до читання епопею «Вежа блазнів» Анджея Сапковського
- Олександр Моцар: «Раджу всім не думати про серйозне, а, лежачи в гамаку, перечитати Тома Сойєра»
- Жанна Куява: «Нещодавно «проковтнула» пригодницьку новинку «Шляхом Колумба. Через Атлантику без їжі та води»
- Роксолана Сьома: Для мене «НепрОсті» Тараса Прохаська — книга-наркотик, єдина, яку я закінчила і почала знову
- Володимир Германов: «Література, як і інше справжнє мистецтво, ніколи тебе не зрадить»
- Василь Рубан: «Зараз трапити книжку сучасного українського автора, яку можна було б читати, майже неможливо»
- Анна Рибалка: Мене як читача приваблює японська проза
- Zоряна: Зараз я «на хвилі» Люко Дашвар
- Мирослав Слабошпицький: «Розумію, що книжка, так само як плівка у кіно – відімре ще за життя мого покоління»
- Оля Жук: «Люблю неквапне читання, і тепер ніколи не читаю “з професійного обов’язку”»
- Вікторія Гранецька: «В читанні шукаю різноманітності та екстриму»
- Олексій Нікітін: «Смаки у всіх різні, книг багато, а часу мало»
- Ігор Грабович: «Читати для мене - це фактично любити»
- Ірина Вікирчак: Велике значення надаю читанню художньої літератури в оригіналі
- Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
- Оксана Радушинська: Практично «запоєм» читаю майбутні дитячі бестселери
- Юля Стахівська: «Мій примхливий гід – настрій»
- Олеся Мамчич: «Мемуаристика – неймовірно заманлива річ: справжні люди, які розповідають реальні історії: що може бути цікавішим?»
- Марися Рудська: «Бездарні обкладинки сприяють піратству»
- Валентин Кузан: Хто не читав Бойченка – матиме великий гріх
- Антон Санченко: «Ефіопська січ» Кожелянка настільки несподівана й потужна, що навіть не хочеться прискіпуватися до дрібниць
- Юля Смаль: Я відсилаю всіх читати казки
- Анна Лобановська: Про справжнього Сковороду після прочитання роману Володимира Єшкілєва ми стали знати ще менше
- Володимир Арєнєв: Книжки роблять людину мислячою, отже — вільною
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку